[Украинцы Приднестровья]

Смішно чути, коли регіонали - нардепи, чинні урядовці, представники президентської адміністрації, - говорять про те, що "помаранчеву" сторінку в історії України перегорнуто. І що вони, мовляв, починають нову епоху в новітній вітчизняній історії.

Регіоналам навіть невтямки, що вони насправді продовжують писати "помаранчеву" сторінку. Бо та сторінка - не чиясь вигадка, а лише реакція суспільства на дії влади від 1999-го до 2004-го року.

Закручування гайок, намагання зосередити всю владу в руках президента і його оточення, всевладність податківців, міліції й СБУ, зникнення, побиття й убивства журналістів...

Усе це ми вже проходили.

Інколи здається, що влада, справді, не розуміє свого народу, його ментальності, не відчуває справжніх суспільних настроїв. А вони вже далеко не на її користь.

Більшість українців переконані, що Віктор Янукович керується в першу чергу власними, а не державними інтересами. Про це кажуть останні соцдослідження Центру Разумкова. Так само люди зрозуміли, що зниження ціни на газ в обмін на продовження базування в Україні російського флоту - це байка.

Рейтинги влади падають за всіма показниками.

І владі нічим крити. Покращення життя вже сьогодні не відбувається. Ба навіть навпаки - відбувається його погіршення.

Ось три реальні історії з життя, які показують, як прості люди ставляться до теперішньої влади. Я не є їхнім творцем, а тільки очевидцем, який їх переказує.

Історія перша

Вона доволі жорстока з етичної точки зору. Але це було насправді. Тож я її таки вирішив переказати.

10 квітня цього року. Літак із президентом Польщі Лехом Качинським розбивається під Смоленськом. Трагічна подія якраз припадає на провідну неділю в Україні - "гробки". Житомир. Розмова двох кумів на кладовищі.

- Ну чому нам не щастить? Чому наш туди не полетів разом з усім урядом? - риторично запитує один.

- Нічого, є надія, бо в Росію останнім часом вони літають дуже часто, - сміється йому у відповідь другий.

Історія друга

Вона мала місце в червні. Моїй мамі, яка має пенсію близько 750 гривень, приходить повідомлення з податкової про те, що її оштрафовано на 1500 гривень. Дві її місячні пенсії. Причина - колись була зареєстрована приватним підприємцем і не знялася з реєстрації.

Те, що її "ПП" давно не працює й не приносить жодного прибутку, нікого в податковій не обходить.

Тепер не тільки моя мама, а й усі родичі та сусіди знають, що її дві пенсії забрала влада, щоб наповнити дірявий бюджет, який до того ж розкрадається. Людям невтямки, що то такі в нас закони, що це ініціатива місцевих чиновників, а не президента й прем'єра.

- Щоб їх уже порозпирало, - кажуть вони владі.

Історія третя

Серпень. Нові Петрівці, село біля Межигір'я, де живе президент. Розповів місцевий житель:

- "Янику" вертолітний майданчик будують. Бульдозер розрив могил зо двадцять. Викликали якогось спеца. Виявилося, що то монахи поховані. Золота при них не було. У кожного під головою лише цеглина. Могилам десь по років триста-п'ятсот. Зібрали ті кістки, викликали попа з нашого села, і десь їх тихо перепоховали.

Чи знає Віктор Федорович, який запевняє всіх, що він є глибоко віруючою православною людиною, про те, що його вертолітний майданчик будується, чи вже побудований на колишньому монастирському цвинтарі Межигірського Спаса?

Можливо й ні, бо не доповіли.

А ось люди в Петрівцях знають, і переказують один одному. І їм про це розповів не ТВі, і не "5 канал", у яких забирають ліцензії.

* * *

Влада має усвідомити, що від людського ока в Україні нічого не сховаєш. Та й усім роти не позакриваєш.

Обдурити українця дуже складно. Практично неможливо. Навіть такій майстрині красного слова, як Ганна Герман. Усе ж-таки Україна - це не лише Донбас і Крим.

Так само безглуздо на наших людей тиснути.

Вони, звісно, можуть вдавати зовнішню лояльність і навіть показову покірність. Але в їхніх серцях зрітиме бунт, який усе одне, рано чи пізно, але хлине назовні.

Ряд подібних історій можна продовжувати. І всі вони свідчать про одне:

Влада не перегорнула "помаранчевої" сторінки нашої історії. Вона її активно продовжує писати.

Ну, не переконає влада мою маму, яка має пенсію 750 гривень, у тому, що міністр внутрішніх справ, якому підлеглі купили "Кадилак" за мільйон гривень, буде боротися з корупцією. Так само вона не повірить і президентові, який цьому міністрові кладе ще одну генеральську зірочку на погони. Адже "Кадилак" міністра - це 1333 маминих пенсії, яких вона ніколи не отримає за свого життя. Адже для цього у свої 56 років їй довелося б прожити додатково ще більше 111-ти років.

Тож доброго здоров'я всім нам.

А найголовніше - морально-духовного.

Саме його не вистачає владі. Інакше вона не поводила б себе так нахабно. А у відповідь не отримувала б таких жорстоких оцінок від простих українських людей...