[Украинцы Приднестровья]

АРГУМЕНТ 2. Страх перед звітами

Це найбільш дивний аргумент влади. Він полягає в тому, що чиновники в принципі не повинні відволікатися від своєї роботи, аби обслуговувати запити на інформацію від громадян.

Автори документу дивуються: "Тобто посадові та службові особи зобов'язані будуть обслуговувати запити на інформацію, а не виконувати свої посадові обов'язки чи доручення керівництва". Це, за думкою, провладних юристів, "інструмент паралізації діяльності будь-якого органу влади".

По-перше, це невірна інтерпретація запропонованого законопроекту, оскільки в п. 3 статті 13 документу чітко зазначається, що на посадових та службових осіб вимоги закону поширюються "лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами, а також оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності до уповноваженого з прав людини та суду".

По-друге, ніхто не вимагає від кожного чиновника особисто писати листи громадянам. Ці функції можуть покладатися або на окрему людину, або на керівника підрозділу.

По-третє, чиновники і за діючим законодавством мають відповідати на запити та скарги громадян.

По-четверте, чи означає цей аргумент, що жоден чиновник взагалі не повинен надавати інформацію про свою діяльність, з огляду на те, що це відволікає його від тієї самої діяльності?

АРГУМЕНТ 3. Страх перед витратами

Це мабуть єдине істотне зауваження юристів. Він полягає в тому, що прозорість влади потребуватиме додаткових бюджетних витрат.

Так. Це правда.

Але проти цього аргументу влади можна навести тисячі прикладів роздування бюрократичної машини, збільшення витрат на утримання органів влади, невиправдане "технічне" оновлення автопарків міністерств та відомств, невпинне збільшення витрать на утримання державного апарату - незалежно від того, яка партія чи людина приходить до влади.

Для прикладу, можна зменшити кількість оплачуваних помічників народних депутатів, міністрів. Можна зменшити витрати на гаражі чиновників тощо.

Але справа не в цьому.

Корінь цієї проблеми в тому, що українські політики вважають будь-які демократичні перетворення косметичним ремонтом. А будь-який закон, що їх впроваджує - такою собі косметичною процедурою, аби навести красу. Глибоко в душі вони щиро вважають, що всі ці перетворення робляться на догоду якимось химерним наглядачам світового співтовариства.

Втім, насправді ухвалення саме цього закону в перспективі має стати запорукою економії державних коштів. Справа втому, що будь-яка бюрократична машина рано чи пізно втрачає можливість самоконтролю. Суто з людських факторів. Особливо якщо це стосується місцевої влади.

Внутрішня дисципліна у владних коридорах або перетвориться на каральну машину з сумнівними критеріями, або призведе до обслуговування конкретних чиновників. І в цьому випадку зовнішній інструмент тиску на чиновників є єдиною об'єктивною запорукою дотримання законів та стандартів.

АРГУМЕНТ 4. Страх перед відповідальністю

Ще одним зауваженням юристів стало те, що, мовляв п'яти днів для розгляду звернення за інформацією є недостатнім.

При цьому автори додають, що даним приписом фактично нівелюються інститути депутатського запиту та звернення, а також інститут звернення громадян.

Що стосується прав та повноважень народних депутатів, то є велике питання, чи не потрібно прирівняти право на інформацію народних депутатів та простих громадян.

А щодо звернення громадян, то автори аргументів дещо переплутали. Наразі громадяни мають право звертатися до органів влади із скаргами, на які дійсно потрібні писати довгі та розлогі відповіді, на що за законом відводиться 15 та 30 днів.

Що ж стосується права на доступ до інформації, то мається на увазі про доступ до готових документів. Щоб надати відповідь - треба взяти документ, зробити ксерокопію, вкласти у конверт та відправити поштою. Навіщо на це 30 днів? До того ж, якщо запит потребує довгих пошуків, закон передбачає можливість подовжити цей термін.

АРГУМЕНТ 5. Страх перед судом

Це найбільш дивовижний аргумент влади.

Щоб зрозуміти єзуїтство цього аргументу, треба перечитати його разів п'ять. Якщо коротко, цей аргумент формулюється так: давайте не дамо громадянам зайвий раз звертатися до суду вразі порушення їх прав.

Іншими словами, якщо зараз громадяни позбавлені права отримувати правдиву інформацію в зазначений строк про діяльність влади, то навіщо ускладнювати собі життя і визнавати це право?

І більше за все турбує провладних юристів те, що право на оцінку отриманої інформації - про її достовірність та повність - належить громадянам!

"Оціночні норми, що застосовуються у проекті ("на думку", "неповна") будуть слугувати дієвим інструментом впливу на органи державної влади та їх посадових осіб", - скаржиться юрист.

В цих словах - вся квінтесенція ставлення влади до закону "Про доступ до публічної інформації". Не треба наводити прикладів, якими іноді абсурдними нормами регулюються правила звернення громадян до органів місцевої влади, до комунальних служб тощо для вирішення суто побутових проблем.

Коли ж пропонується зробити ці вимоги двосторонніми, то армія юристів піднімає галас, що це стане інструментом впливу.