[Украинцы Приднестровья]

Ви маєте платити комунальні тарифи. Але ніколи не дізнаєтесь на що йдуть ваші виплати.

Ваша пенсія може бути за межею реальності. Але законом вам заборонено знати, скільки отримує міністр.

В кінці кожного року ви повинні здавати декларацію про доходи. Але ви не можете знати, акціями якої компанії володіє ваш президент.

Ваша дитина в школі може перестати отримувати уроки англійської, бо нічим платити заробітну плату вчителям. Але ви не зможете дізнатися, скільки обраний вами політик заплатив за послуги американського технолога.

Ви завжди повинні. І вам завжди заборонено знати.

І незалежно від того, чи ви - журналіст, юрист, вихователь, шахтар, кожні чотири-п'ять років вас регулярно ведуть до виборчих дільниць. І ваш вибір як правило буде сліпим.

Однією з головних причин циклічності політичного життя України полягає в тому, що в країні повністю зміщені акценти відповідальності. Впродовж усіх виборчих кампаній - чи то президентських, чи то парламентських або місцевих - політики йдуть на посади, роздаючи обіцянки своїм виборцям.

Утім, одразу після обрання полюси зміщуються. Замість того, аби й далі говорити з громадськістю та виборцем, влада - будь-яка влада - вважає своєю головною метою боротьбу з опозицією. І зважаючи на те, що впродовж навіть однієї каденції парламенту влада та опозиція можуть неодноразово мінятися місцями, виборець на цій арені залишається глядачем.
Вирізка з газети в музеї Віктора Януковича в його рідній школі в місті Єнакієве

Ще більш спотворена модель підпорядкованості української бюрократичної машини. Будь-який чиновник скаже вам, що в кінцевому рахунку він підпорядковується все тому ж політику, який займає виборну посаду. А далі - знову замкнене коло боротьби опозиції і влади.

І це питання неможливо вирішити ані майданами, ані підйомом економіки, ані запрошеннями до України всесвітньо відомих аудиторів чи експертів. Єдиний шлях - це бюрократична революція на законодавчому рівні.

І одним з найважливіших стовпів цієї революції є питання прозорості діяльності органів влади. Примусової прозорості. Та щирого надання громадянам права доступу до публічної інформації.

Ця революція дійсно потребує дещо більшого ніж збирання натовпів та розгортання наметових містечок. Щоб відмовитись від бажання керувати країною в сутінках потрібна політична воля і сміливість. І перший крок - це голосування за закон про доступ до публічної інформації.

Нинішня влада пішла іншим шляхом. Замість того, аби подивитись в очі своїм же страхам, там звернулися за захистом до юристів. На цьому тижні вже остаточно стало відомо, що ані Банкова, ані Кабінет міністрів, ані коаліція на чолі з Партією регіонів не збирається відмовлятися від бажання вирішувати питання влади під ковдрою.

У розпорядження "Української правди" потрапили докладні адміністрації президента з аналізом законопроекту "Про доступ до публічної інформації", на підставі яких коаліція відмовилась підтримати документ у Верховній Раді.

Документ аналізувався провладними юристами двічі. Перший висновок відноситься до періоду третьої декади жовтня цього року. Як відомо, 21 жовтня законопроект мав розглядатися Верховною радою. Але з невідомих причин під час засідання коаліція відклала розгляд документу на 2 листопада.

За інформацією редакції, це рішення було схвалено напередодні ввечері під час засідання ради фракції Партії регіонів. Обґрунтуванням такого рішення слугував один аркуш А4 з п'ятьма пунктами.

Другий висновок з'явився вже напередодні повторного другого читання законопроекту. Перший був виконаний як твір на вільну тему. В другом варіанті з'явились юридичні обґрунтування тез першого аркушу.

СТРАХИ КОМАНДИ ВІКТОРА ЯНУКОВИЧА

Треба зазначити, що невідомі автори висновків проти законопроекту "Про доступ до публічної інформації" викладали свої аргументи досить щиро і відверто, не ховаючи свого ставлення до ідеї прозорості влади.

Але що цікаво, жодна з тез цих документів публічно озвучена так і не була. Більше того, жоден з представників фракції Партії регіонів, жоден член Кабінету міністрів і жоден співробітник адміністрації президента публічно взагалі не висловили своїх зауважень стосовно законопроекту.

Складається враження, що в глибині душі кожен, хто бачив цей аналіз, розумів всю слабкість викладених в ньому аргументів.

АРГУМЕНТ 1. Страх перед свідками

...вважаємо, що після прийняття закону будь-яка особа може зажадати бути присутньою навіть на засіданні Ради депутатської фракції або зборах фракції, не кажучи про засідання Уряду.

Партію регіонів лякає навіть потенційна можливість представників суспільства бути присутніми на засіданнях органів влади. І що цікаво, автори аргументів як приклад насамперед наводять не засідання місцевих органів влади або наглядової ради НБУ, а збори політичних фракцій. Хоча сама по собі фракція політичної партії не є суб'єктом владних повноважень.

Натомість в багатьох країнах світу ця вимога є базовим принципом прозорості влади взагалі. Цей принцип полягає в тому, що рішення всіх колегіальних органів влади повинні прийматися прозоро і публічно. Виключенням є лише засідання органів секретних служб та особливі випадки, коли такий орган розглядає питання національної безпеки.

Логіка полягає в тому, що в колегіальних органах влади не існує персональної відповідальності її членів. Саме тому, аби запобігти колективній змови під час ухвалення рішень такими відомствами, засідання мають проходити публічно.

Наприклад, у Сполучених Штатах є ціла низка законодавчих актів, які умовно об'єднуються під назвою Sunshine law. Згідно з цими нормами, будь-який захід за участі двох або більше представників владних повноважень, результатом яких може бути ухвалення рішення, що має суспільне значення, повинен проходити за участю громадськості. З країн колишнього соцтабору подібне законодавство майже в повній мірі застосовується в Румунії.