Показать сообщение отдельно
 10.04.2017, 21:17  
#21
  Кёльхен Кёльхен вне форума
  rollin' in the deep
 Аватар для Кёльхен
Детали профиля (+/-)
Ответов: 6,386
Регистрация: 17.04.2009
Спасибо:1,440/1,140
Не понравилось:5/3
Репутация: 5070

Reka писал (а) Посмотреть сообщение
Уважаемые форумчане!
Предлагаю публиковать здесь понравившиеся вам произведения литературы и поэзии!

COLOR="Silver"]
-------- Добавлено в 22:23 -------- Предыдущее было в 22:18 --------
[/COLOR]

-
Люблю украинскую поэзию (и украинский язык), она такая романтичная, яркая, сочная как спелая черешня на дереве. Не надеюсь найти ценителей, оставляю для себя, на память.

В неї червона ниточка на зап’ясті,
блиск для губ на смак як сухе вино
і стільки дрібниць в кишенях, і всі на щастя.
Якщо вночі вікно залишити навстіж –
вересень прийде і всядеться в це вікно.
Якщо вночі залипати надовго з другом,
якщо писати пальцем ім’я на склі
і витирати, спадає якась напруга.
Ранок виходить добрий, і дуже круглий
відбиток чашки лишається на столі.
Якщо скінчились сливи – почнуться груші,
інший сезон нові принесе дива.
Якщо вікно залишити – вітер ворушить
мокре волосся, і небо кольору мушель,
і ніби приплив в дворі шелестить трава.

автор: Катерина Бабкіна



-------- Добавлено в 22:17 -------- Предыдущее было в 22:14 --------
Ти не мусиш мене розуміти

ти не мусиш мене розуміти
я не мушу тебе сприймати
надто різні у нас магніти
надто різні координати

паралельність реалій гостра
нереальність любові люта
і усе крім одного непросто –
ми з тобою звичайні люди

теплокровні смертні істоти
і нащадки якогось ноя
і не мушу я знати хто ти
і не мусиш ти знати хто я

в нас взаємний нестримний спротив
в нас взаємний і дикий подив
та єднає найлегший дотик
і ріднить найніжніший подих
ірреальність втрачає силу
і реальність лиш там де ми
розгортаємо наші крила
залишаючись просто людьми

автор: Юрiй Iздрик
________________
Будто я Египтянин, и со мною и солнце и зной
И царапает небо когтями лёгкий Сфинкс, что стоит за спиной
  Вверх
Сказал(а) cпасибо
Наталья (10.04.2017)